Методи соціологічних досліджень у бібліотеках – шляхи, способи отримання вірогідних даних з метою досягнення поставлених цілей і завдань дослідження; систематизована сукупність прийомів, процедур і операцій, котрі потрібно здійснити для досягнення теоретичного і практичного результату вивчення.

До основних методів збору емпіричних даних відносяться різні форми опитування (анкетування, інтерв'ю, експертне опитування), аналізування бібліотечної документації, спостереження, метод соціометрії  та ін.

Можливим є залучення нових методів, запозичених в інших науках та адаптованих до потреб бібліотекознавства. Алгоритм пошуку необхідного методу дослідження розроблено відомим бібліотекознавцем В. С. Крейденко.

Кожний метод має свої переваги і пізнавальні можливості та застосовується відповідно до поставлених у дослідженні завдань. Оскільки немає єдиного універсального методу, застосування котрого дозволило би отримати всю об'єктивну, достовірну інформацію, в бібліотекознавчих дослідженнях, як правило, використовують комплексну методику, методи якої вміщує декілька методів, що доповнюють один одного.

Опитування – найпоширеніший, універсальний метод збирання інформації, який передбачає звернення дослідника до певної сукупності людей із запитаннями, зміст яких спрямовано на виявлення ставлення людей до проблеми, що вивчається. Розрізняються два основних види опитування: письмовий – анкетування та усний – інтерв'ю. Бібліотечні фахівці застосовують обидва види опитування в залежності від умов та завдань дослідження.

Безперечною перевагою анкетування є швидке отримання даних та менші витрати часу на його проведення, тому воно застосовується частіше. Зрідка практикується опосередковане анкетування, тобто зверненням з анкетою через Інтернет, газету, за телефоном тощо. Близьким до анкетування є збір письмових пропозицій.

Інтерв'ю – усне опитування – більше нагадує бесіду. Переважно його проводять з бібліотечними користувачами, рідше – з жителями, що мешкають у зоні обслуговування бібліотекою. Інтерв'ю може бути особистим і телефонним.

Оскільки оброблення даних, отриманих під час інтерв'ю, є складнішим та вимагає від дослідника певних знань та вмінь не лише у сфері бібліотекознавства, а й психології, його використовують рідше ніж анкетування.

Окремим видом методу опитування є експертне опитування, котре полягає в тому, що питання (усні чи письмові) ставляться перед експертами як фахівцями в галузі предмета дослідження.

Для експертного оцінювання формується група добре поінформованих осіб, які відбираються за такими ознаками: професійний статус (посада, науковий ступінь і вчене звання, стаж роботи тощо); результати тестування (з урахуванням оцінки їхньої попередньої діяльності як експертів) та характеристики, наданої їх колегами. Враховуються також громадська думка, імідж кожного в професійній сфері. Основний робочий інструментарій експертних опитувань – анкети або бланк-інтерв'ю, опрацьовані за спеціальною програмою. Відповідно до цього процедура одержання інформації може виглядати як анкетування чи інтерв'ювання експертів. Дану методику застосовують здебільшого в загальноукраїнських дослідженнях, що передбачають широкомасштабні вивчення проблем.

Метод аналізу бібліотечної документації (планів та звітів, книжкових та читацьких формулярів, вимог на літературу) широко застосовується бібліотекознавцями, оскільки дозволяє оперативно отримувати фактографічні дані. Вивчення документа – це аналізування його змісту в контексті теоретичних завдань дослідження. До вивчення залучаються як первинні, так і вторинні документи.

Існують зовнішній та внутрішній види аналізування документів. Зовнішній – це аналізування контексту всіх обставин, що супроводжували появу документа. Його мета – встановити вид документа, його форму, місце та час появи, автора, ініціатора, мету його створення, надійність та вірогідність.

Внутрішній вид – це дослідження змісту документа. При цьому передусім визначається повнота інформації, а також її вірогідність.

У соціології виділяють два основних види аналізу документів – традиційний та формалізований (контент-аналіз). Традиційний – це аналіз змісту та пояснення його, різноманітні операції, спрямовані на інтерпретацію вміщених даних з прийнятої соціологом певної точки зору. Формалізований (кількісний) вид аналізу документів (контент-аналіз) полягає в з'ясуванні змістових одиниць, котрі можна однозначно фіксувати та перекладати в кількісні показники за допомогою одиниць обчислювання. Змістові одиниці визначаються відповідно до концепції дослідження.

У бібліотекознавчих дослідженнях переважно використовується традиційний вид аналізування документів, що дає інформацію описового характеру.

Аналіз читацьких формулярів та вимог на літературу застосовується в дослідженнях щодо вивчення складу користувачів, їх реального читання, задоволення читацьких потреб. Обсяг отриманої інформації із читацьких формулярів різниться в залежності від цілей та завдань дослідження, однак відомості із читацьких формулярів, можна розділити на три умовні підгрупи даних: про читача, про читання, про бібліотеку.

Метод аналізу бібліотечної документації як самостійний  використовується у передпрограмному вивченні документів (фахової літератури,  звітів бібліотек, читацьких формулярів та вимог на літературу) за темою дослідження, а також у ході наукових розробок з історії бібліотек.

 У більшості досліджень цей метод входить до комплексної методики.

Метод спостереження бере свій початок у природничих науках; у соціологічних дослідженнях він дозволяє отримувати таку інформацію, яку не дають інші методи. Це метод збирання первинних емпіричних даних, що полягає у свідомому, цілеспрямованому, систематизованому, безпосередньому сприйнятті й реєстрації соціальних фактів, котрі можна проконтролювати й перевірити. Головною перевагою безпосереднього спостереження є те, що воно дозволяє фіксувати події та елементи людської поведінки в момент їх здійснення. Часто спостереження використовується як джерело інформації для побудови гіпотез, служить для перевірки даних, отриманих за допомогою інших методів.

У бібліотечній соціології метод спостереження використовується для вивчення  поведінки користувачів при замовленні літератури, користуванні каталогами та картотеками, відвідуванні соціокультурних заходів, реакції на нові форми бібліотечної роботи тощо.

Для дослідження соціально-психологічних процесів у малих групах – відділах, секторах, малих спеціальних командах чи тимчасових колективах, сформованих для вирішення якогось конкретного завдання, застосовується соціометричний метод.

Термін «соціометрія» походить від сполучення коренів двох латинських слів: socis – товариш, співучасник, компаньйон і metrum – вимір. Родоначальником цього методу є американський соціопсихолог Джекоб Морено. Соціометрією він називав певний набір прикладних методик вивчення структури й динаміки неформальних взаємовідносин у соціальних групах: їхньої структури, соціальної дистанції між її членами з огляду на їхні особисті переваги. Стратегічне завдання соціометрії він вбачав у забезпечені таких умов на виробництві та в побутовому житті, за яких люди жили і працювали б у сприятливому для них оточенні.

Основним інструментом методу є соціометрична анкета (тест), питання якої дають змогу глибше проникнути в стосунки всередині групи, визначити її неформальних лідерів. Одні й ті самі питання ставляться всім членам групи для з'ясування взаємовідносин між ними. Соціометричне опитування суттєво відрізняється від інших видів соціологічного опитування передусім тим, що його цікавить не характеристика респондента, а характеристика взаємин між респондентами. Його результати можуть бути  передумовою для ґрунтовних теоретичних висновків щодо функціонування і розвитку окремих груп, досягнення очікуваних результатів у формуванні колективів, підвищенні ефективності їхньої діяльності. Як правило, цей метод застосовується для дослідження міжособистісних та міжгрупових стосунків із метою поліпшення їх, зокрема при проведення досліджень у рамках проблеми «Бібліотечна професія».

Для аналізу зібраних у ході дослідження даних існують свої специфічні методи, основними серед яких є: угрупування та розподіл даних за визначеними ознаками, вивчення взаємозв’язків між ними, обчислення абсолютних та відносних коефіцієнтів. Часто для наочності представлення отриманих даних застосовують метод ранжування (рейтинг). Він є основою для побудови найрізноманітніших шкал оцінок. Використовують його при оцінюванні популярності окремих книг (наприклад, у дослідженні «Краща книга року» чи визначенні лідерів читацького попиту).

Библиотековедческие исследования : методология и методика / Гос. Публич. б-ка им. М. Е. Салтыкова-Щедрина, Ленигр. гос. ин-т культуры. – М. : Книга, 1978. – 278 с.;

Крейденко В. Библиотечные исследования : научные основы : учеб. пособие для ин-тов культуры / В. Крейденко. – М. : Книга, 1983. – 144 с.;

Ядов В. А. Социологические исследования : методология, программа, методы / В. А. Ядов. – [Самара] : изд-во «Самар. ун-т», 1995. –328 с.;

Шейко В. М., Кушнаренко Н. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності : підруч. для вузів / В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко ; Харк. держ. акад. культури. – Х., 1998. – 288 с.;

Рабочая книга социолога / под общ. ред. и с предисл. Г. В. Осипова. – 3-е изд. – М. : Эдиториал УРСС, 2003. – 480 с.;

Соціологічна енциклопедія. – К.: Академвидав, 2008;

Якісні дослідження в соціологічних практиках : навч. посіб. / [Н. Костенко та ін.; за ред. Н. Костенко, Л. Скокової]; НАН України, Ін-т соціології, Вища шк. соціології. – К. : Ін-т соціології НАН України, 2009. – 398 с. : іл., табл.;

Богомаз К. Ю. Категоріально-термінологічна база соціології : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / Богомаз К. Ю., Сорокіна Л. М., Познанська К. В.; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Дніпродзерж. держ. техн. ун-т. – Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2011. – 183 с.